Ілля Юхимович Рєпін - видатний художник-реаліст XIX-XX століть, майстер історичного та портретного жанрів, чия творчість стала невід'ємною частиною світового мистецтва. Народжений у Чугуєві, він через свої полотна розкрив глибину людської душі та драматизм історичних подій, залишивши неоціненний спадок для наступних поколінь митців та шанувальників мистецтва.
Тут ви можете дізнатися біографію нашого видатного земляка - художника Іллі Рєпіна
Ілля Юхимович Рєпін народився 5 серпня (за старим стилем 24 липня) 1844 року в місті Чугуєві Харківської губернії, у історичному регіоні, який з 17 сторіччя носив назву Слобідська Україна.
Хрещеними батьками художника стали його рідна тітка Радова (уроджена Рєпіна) Марфа Василівна та кравець Касьянов Олексій Ігнатович. Рєпіни жили великою родиною у передмісті Чугуєва – Калмицькому (частина Осинівки) на вул. Ізюмський, яка у 1916 році була перейменована на честь художника. Батько, Юхим Васильович, служив солдатом у Чугуївському уланському полку з 18 до 45 років, та вийшовши у відставку й маючи добре здоров’я, отримав статус діючого інваліда. Тобто його могли залучити до служби або виконання якихось робіт у разі необхідності. А тим часом він займався заготівлею кормів для коней, мав дозвіл на торгівлю кіньми. Мама Іллі Рєпіна, Тетяна Степанівна, або як називав її сам Ілля «маменька» була розумною освіченою жінкою. Вона змогла дати своїм дітям домашню освіту, прищепити любов до читання, розуміння прекрасного. Тетяна Степанівна не тільки навчала своїх дітей, але і створила домашню школу для сусідської дітвори, в якій, окрім неї, викладав і дячок місцевої Осинівської церкви.
Саме у батьківському будинку з'являються паростки творчості художника. Це і перше знайомство з фарбами, і розпис писанок, і вирізування фігурок з паперу і багато що інше. Атмосфера рідної домівки пробуджує в маленькому Іллюші бажання вчитися, малювати, пізнавати світ.
У 10-ти річному віці Ілля Рєпін стає учнем Школи військових топографів, розміщеної в будівлі Штабів військових поселень, де займалися виконанням знімальних, креслярських і технічних робіт. Після закриття Школи військових топографів, унаслідок скасування військових поселень, через три роки в 13-річному віці (в 1857 р.) Ілля Рєпін стає учнем одного з кращих чугуївських художників-іконописців - Івана Михайловича Бунакова.Іконописці Чугуєва в XIX ст. багато в чому задавали тон в іконопису Східної України, запрошувалися для робіт в сусідні губернії. Через 1,5 роки після початку навчання у І.М. Бунакова, Рєпін стає самостійним художником-іконописцем. Розпис храмів дозволив Рєпіну зібрати гроші на поїздку до Санкт-Петербургу і незабаром, у віці дев’ятнадцять років, юнак покидає батьківський дім і відправляється в довгу дорогу до своєї заповітної мрії.
До Петербургу Рєпін приїздить 1 листопада 1863 р. За рекомендацією конференц-секретаря Академії Ф.Ф. Львова Рєпін спочатку вступає до малювальної школи Товариства заохочення мистецтв «на біржі», де буквально за перший свій малюнок отримує перший номер – вищу оцінку. В січні 1864 року Ілля Рєпін був зарахований спочатку вільним слухачем, а через півроку - повноправним студентом Академії мистецтв. Тут він навчався майже 8 років і закінчив її з великою золотою медаллю.
Не дивлячись на насичене і цікаве життя в Петербурзі, Рєпін не забуває і рідне місто, і свою сім'ю. В приїзди 1866-1867 років він пише портрети рідних, готує ікони для церкви в селищі Тишки Харківської губернії.Особливо плідним було літо 1867 року. Молодий художник зробив безліч малюнків, начерків, працював над портретами. Саме в цей час були написані чудові портрети матері і молодшого брата Василя. У них чітко проявилися спостережливість, обдарованість і темперамент Рєпіна.
За довгі роки навчання були і успіхи, і розчарування. У 1871 році Рєпін пише дипломну роботу «Воскресіння дочки Іаїра», яка була удостоєна Великої золотої медалі - найвищої нагороди Академії, що давало право на шестирічну закордонну поїздку, куди художник і відправився з двома Вірами - молодою дружиною (Вірою Олексіївною Шевцовою) та маленькою донечкою. У Франції він написав картину «Садко в підводному царстві» (1876 рік, Російський музей, Санкт-Петербург), втіливши в ній свої думи про батьківщину. Художник сумував за рідними місцями. Пейзажі Нормандії і її старовинні замки нагадували йому Україну. Він читав «малоросійські штучки» М.В.Гоголя, компонував картини на теми з української історії, писав «Українку» і «Українку біля тину».
І вже через три роки, раніше покладеного терміну, І.Ю.Рєпін повернувся на Батьківщину. З жовтня 1876 до вересня 1877 року художник проживав в Чугуєві з родиною в батьківському будинку, де сьогодні знаходиться Художньо-меморіальний музей І.Ю.Рєпіна. Нехай цей час був достатньо коротким, але за насиченістю подіями і творчими успіхами він заслужено отримав назву «чугуївського періоду» творчості Іллі Юхимовича Рєпіна.
Після від’їзду до Москви у вересні 1877 року Рєпін ще декілька разів повертався до цього будинку. У квітні 1879 приїхав до Чугуєва на півмісяця в зв'язку з хворобою матері. Написав портрет батька, виконав кілька малюнків, в тому числі олівцем портрет Тетяни Степанівни. У травні наступного року Ілля Юхимович знову відвідав рідні місця. Він на кілька днів запізнився на похорони матері, - вона померла в цьому будинку 3 травня 1880 року. Батька художник забрав до свого маєтку Здравньово під Вітебськом.
Останній раз Рєпін повертається до Чугуєва в 1914 році, напередодні свого 70-річного ювілею. Поїздка була присвячена давно виношуваній ним мрії про створення «Ділового двору» - своєрідної народної Академії мистецтв, заснованої на демократичних засадах, де учні змогли б в спеціально створених майстернях під керівництвом досвідчених майстрів оволодіти різними видами народного мистецтва. Здійсненню його грандіозних планів перешкодила перша світова війна, що вибухнула через декілька днів.
Після 1917 року І.Ю.Рєпін, що жив в селищі Куоккала на березі Фінської затоки, де була його садиба «Пенати», залишився за кордоном (ця територія до 1940 року належала Фінляндії). Але художник не поривав зв'язків з Батьківщиною, мріяв повернутися. Неможливо без хвилювання читати рядки останнього листа І.Ю.Рєпіна своїм землякам: «люб'язні, милі земляки ... Прошу Вас вірити в почуття моєї відданості і нескінченного жалю, що я не можу переїхати на проживання в солодку, веселу Україну ... З самого дитинства Вас люблячий Ілля Рєпін».
Ілля Юхимович помер 29 вересня 1930 року в «Пенатах». За заповітом він був похований під «Чугуївською горою» - так назвав художник пагорб в своїй садибі.
